Він ішов у бій, щоб ми жили в мирі, щоб діти сміялись у сонячнім вирі. Віддав своє серце, життя і надію —за рідну країну, за волю, за мрію
13 серпня 2025 року в селі Плисків провели в останню путь відважного воїна- Героя Рошташа Юрія Івановича.
У церемонії прощання із захисником взяли участь рідні та близькі, представники духовенства, друзі, представники міської ради, побратими, жителі Погребищенської територіальної громади, що прибули розділити горе, підтримати сім’ю та рідних загиблого воїна.
Священнослужителі Української Православної Церкви відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів біля будинку та на кладовищі.
На кладовищі староста Плисківського старостинського округу Руслан Рябцун сказав, що тяжке, неймовірне горе і пекучий біль оповили знову нашу громаду. Сьогодні ми прощаємось з стрільцем-помічником гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини, солдатом Рошташем Юрієм Івановичем.
Народився Юрій в селищі міського типу Каланчак Херсонської області. Навчався в Дашівській школі-інтернаті. Працював у м. Вінниця охоронником. Був призваний до лав Збройних Сил України 22 лютого 2025 року. 23 червня 2025 року в ході виконання обов’язків щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України, поблизу населеного пункту Колодязі, Краматорського району, Донецької області Юрій Іванович загинув.
Його життя — це ціна нашої свободи. І поки ми пам’ятаємо його ім’я — він живий.
Від імені Погребищенської міської ради висловлюю найщиріші співчуття всім рідним і близьким Воїна.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України Юрію Рошташу! Герої не вмирають! Слава Україні!
До рідних, близьких загиблого воїна-Героя та учасників поховального церемоніалу звернувся Благочинний Православної церкви України Погребищенської громади протоієрей отець Петро, який, зокрема, сказав: «Коли душа в небесному світі зустрічається з Богом, то жалкує, що не довіряла Богові на землі, жила, порушуючи заповіді. Бог там, де наші воїни в окопах зі зброєю в руках дають відсіч ворогу; він там, разом з ними і на захисті їх. Немає всевишнього в протилежній стороні, бо рашисти свідомо вбивають наших воїнів, мирних громадян. Сьогодні ми просимо прощення у Бога для новопредставленого невинновбитого воїна Юрія, бо так в молитві подобає. Але ми розуміємо, що він давно вже у Бога заробив прощення своїми мужніми діями проти лютого ворога, мужньо стоявши на захисті і віддав своє життя за нас, що є найбільшою любов’ю — покласти життя своє за ближніх своїх. А ми тільки молитвою ще раз і ще раз собі підтверджуємо, що ось якою великою ціною нам дається тут вільно жити. Ніби і далеко від фронту, і водночас близько до фронту, бо воїни нам сповіщають, що ось ворог дуже підступно діє. І ще ми завжди повинні мати у Господа молитву про всіх наших воїнів-захисників, бо це є наш вічний борг перед тими, хто захищав нас, захищає і буде захищати. Тобто молитва за всіх, і тих, хто живий, щоб вони були охоронені молитвою і Господом від кулі ворожої, і тих, хто вже поліг за нас, щоб їхнім життям нам навчитися, а їх Господь посилав як невидимих ангелів на захист нам. Тому будьмо своїми вчинками гідні наших воїнів-захисників. Вічну славу сьогодні і поклін віддаємо нашому воїну-захиснику Герою Юрію і тисячам таким, як він. Щирі співчуття родині. Слава Україні!»
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Ім’я Юрія є взірцем мужності, патріотизму та незламності. Воно навіки вписану в історію Погребищенської громади та України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
