В останню путь від рідного порога у вічність провели солдата Олександра Шумакова
13 березня 2026 року в м. Погребище провели в останню путь курсанта 2 навчального взводу 5 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини солдата Шумакова Олександра Вікторовича.
У церемонії прощання із захисником взяли участь рідні та близькі, представники духовенства, друзі, однокласники, представники міської ради, побратими, жителі Погребищенської територіальної громади, що прибули розділити горе та підтримати рідних воїна.
Священнослужителі Української Православної церкви відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів біля будинку та на кладовищі.
До рідних і близьких загиблого звернувся Благочинний Православної церкви України Погребищенської громади протоієрей отець Петро, який, зокрема, сказав: «Ми проводжаємо в останню путь солдата, який став до лав небесного воїнства. Його життя було тернистим шляхом захисту України, але ця жертва не є даремною. Наші воїни-захисники виконують найвищу заповідь: віддають своє життя за ближніх своїх, ризикуючи життям заради нас. Олександр виконав цю заповідь. Нехай Господь упокоїть його душу у світлому місці, де немає болю та печалі, а нам дасть мужність жити далі та берегти пам'ять про нього. Вічна пам'ять і слава. Вічна слава нашому Захиснику».
На кладовищі заступник Погребищенського міського голови Ігор Гордійчук висловив щирі співчуття рідним воїна та наголосив: «Дорога родино, шановна громадо! Страшні наслідки війни — знову за любов до України віддав своє життя молодий мешканець нашої громади. Це — велика трагедія, горе, сльози та смуток для родини і всієї громади. Сьогодні ми прощаємося з курсантом 2 навчального взводу 5 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини солдатом Шумаковим Олександром Вікторовичем. Олександр Вікторович народився 22 квітня 1984 року в м. Погребище. У 1991 році пішов до першого класу Погребищенської ЗОШ №2. Після навчання працював різноробочим на різних підприємствах міста. Був призваний на військову службу 04 лютого 2026 року.
Олександр помер 6 березня 2026 року у місці тимчасового розташування навчального підрозділу в м. Ладижин.
Жодні слова не вгамують біль матері. Ваша втрата невимірна, і жодні слова не зменшать болю, але знайте — ми завжди поруч і не залишимо вас у біді. В цю гірку мить поділяємо горе вашої сім’ї та схиляємо голови в глибокій скорботі. Смерть кожного воїна – це болючий шрам на душі кожного з нас. Їхні імена назавжди будуть взірцем мужності, патріотизму та незламності. Нехай душа Олександра знайде вічний спокій…Спочивай з миром, воїне.
Вічна пам’ять та вічна слава всім, хто загинув за Перемогу України! Слава Україні!».
Поховали воїна з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
