Сльози, квіти й молитва: у селі Надросся відкрили Алею пам’яті загиблих Героїв
6 грудня 2025 року у селі Надросся Погребищенської територіальної громади відкрили меморіальні дошки загиблим військовослужбовцям України Даценку Володимиру Григоровичу, Лесику Дмитру Ігоровичу, Чернишу Анатолію Михайловичу, Ткачуку Олексію Володимировичу, Косову Олегу Володимировичу, Білоконю Ігорю Володимировичу, Мельнику Олександру Леонідовичу.
Церемонія відкриття відбулася за участі батьків та рідних загиблих воїнів, друзів, односельчан, учнів та вчителів місцевої школи, побратимів, керівництва громади.
Ведуча заходу Інна Єфімовська розповіла життєву біографію кожного полеглого Захисника.
Даценко Володимир Григорович народився 19 травня 1988 року в селі Булаї Погребищенського району Вінницької області.
14 липня 2022 року під час ракетного обстрілу у м. Вінниця загинув волонтер, учасник громадської організації «Дорожній контроль Вінниця», боєць «Айдару», доброволець Даценко Володимир Григорович з позивним «Борода».
Похований 17 липня 2022 року у с. Булаї.
Указом Президента України №619/2022 31 серпня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України» солдата Даценка Володимира Григоровича (посмертно) нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Лесик Дмитро Ігорович народився 20 жовтня 1992 року у м.Погребище Погребищенського району Вінницької області.
У 1998 році пішов до першого класу Булаївської восьмирічної школи. Після закінчення Погребищенської неповної середньої школи № 6 навчався у Верхівнянському агротехнічному технікумі, який закінчив у 2011 році та отримав спеціальність «агроном».
Працював охоронцем цукрового заводу у с.Андрушки Попільнянського району Житомирської області.
Згодом, за сімейними обставинами, переїхав у м.Сквира Київської області -працював на ВАТ "Сквирський КХП" оператором машин.
25 лютого 2022 року добровольцем пішов боронити Україну від рашистського агресора. Службу проходив на посаді водія автомобільного взводу підвозу продовольства, речового та військово-технічного майна батальйону матеріального забезпечення 59 ОМПБр (в/ч 1619) ім. Я.Ганзюка.
Загинув 17 липня 2022 року під час ракетного обстрілу в м. Миколаїв.
Залишилися батьки, син, дружина та донька.
21 липня 2022 року у селищі Погребище Перше провели в останню путь мужнього Захисника.
Черниш Анатолій Михайлович народився 07.08.1970 р. у с. Надросся Погребищенського району Вінницької області.
Навчався в Булаївській та Степанківській школах, відслужив свого часу в радянській армії.
З 1990 року працював електрозварювальником на контейнерному заводі (КВРЗ) в селищі Погребище Друге, місцевих сільгосппідприємствах сіл Надросся та с. Ординці. Учасник АТО/ООС 2015-2016 років. Відповідно до Указу Президента України №53/2016 від 17 лютого 2016 року нагороджено відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції".
Після повномасштабного вторгнення росії, з 25 лютого 2022 року він знову став на захист України.
Солдат 59 ОМПБр (в/ч А1619) ім. Я.Ганзюка 1 грудня 2022 року, перебуваючи на бойових позиціях під н.п. Нівельське Бахмутського р-ну Донецької обл., раптово пішов з життя.
8 грудня 2022 року відбувся чин поховання у селищі Погребище Друге.
Ткачук Олексій Володимирович народився 15 квітня 1988 року в с.Чапаєвка (тепер Надроссся) Погребищенського району Вінницької області.
Навчався у Булаївській ЗОШ І-ІІ ст., а потім в Ординецькій ЗОШ І-ІІІ ст., яку закінчив у 2005 році. Після школи поступив та успішно закінчив Погребищенське ВПУ-42 за спеціальністю «газоелектрозварювальник».
З 2006 року був призваний до лав Збройних Сил України. Після звільнення в запас, з 2008 року, працював на цукровому заводі у м.Погребище. Згодом перейшов працювати газоелектрозварювальником на КВРЗ (контейнерний завод) селища Погребище Друге. Після закриття заводу працював на різних роботах.
25 лютого 2022 року був мобілізований. Старший солдат, стрілець стрілецького відділення в/ч А1619 героїчно загинув 16 лютого 2023 року під населеним пунктом Первомайське Донецької області.
20 лютого 2023 року в с.Надросся провели в останню путь мужнього Захисника.
Косов Олег Володимирович народився 5 березня 1974 року в місті Харків.
Початкову освіту здобував з вересня 1981 року в Булаївській школі, середню освіту - в Погребищенській школі – інтернат Погребищенського району Вінницької області.
Після закінчення школи працював в селі Булаї трактористом.
В 1992-1993 роках проходив строкову військову службу в Збройних Силах України. Після служби в армії навчався в ДТСААФі м.Погребище на водія.
До мобілізації проживав у м.Вінниця та працював таксистом.
Коли син за мобілізацією пішов боронити рідну землю, Олег 6 жовтня 2022 року взяв до рук зброю та щодня плече-в-плече з побратимами наближав Перемогу.
3 серпня 2023 року в КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» сержант, начальник групи технічного забезпечення взводу зв’язку в/ч 3028Косов Олег помер після поранення, яке отримав внаслідок виконання штурмових дій в районі н.п.Оріхів Пологівського району Запорізької області.
9 серпня 2023 року в м.Погребище провели в останню путь мужнього Захисника.
Указом Президента України №35/2023 від 29 січня 2023 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Білоконь Ігор Володимирович народився 17 липня 1989 року у м. Вінниця.
1 вересня 1996 року вступив до першого класу Булаївської середньої загальноосвітньої школи Погребищенського району, яку закінчив у 2005 році. Здобув середню освіту у Ординецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ст. 1 вересня 2007 року вступив до Вінницького будівельного коледжу. Після закінчення коледжу працював на різних підприємствах м. Вінниця.
Призваний на військову службу по мобілізації 10 червня 2023 року. Службу проходив у званні молодшого сержанта командиром відділення вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту в/ч А4350.
Загинув 18 січня 2024 року, у бою за нашу Батьківщину, неподалік н.п. Мар'їнка Донецької області, в результаті атаки FPV дрона з боку противника.
28 січня 2024 року в селі Булаї Погребищенської територіальної громади Героя провели в останню путь.
Мельник Олександр Леонідович народився 21 липня 1991 року в м. Джанкой. У 1998 році пішов до першого класу. У 2007 році родина переїхала у с.Надросся. Навчався в Ординецькій школі, яку закінчив у 2009 році. Навчався у ПТУ м.Київ, де здобув професію плиточника. Також навчався у ПТУ-42 м. Погребище, ставши зварювальником. 18 вересня 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ у в/ч А4962.
Солдат, стрілець 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7406 14 квітня 2025 року помер внаслідок нещасного випадку в районі населеного пункту Вербове Покровської селищної громади Дніпропетровської області. 18 квітня 2025 року в с. Надросся провели в останню путь Захисника України.
Рідні загиблих воїнів, ті, хто втратили найдорожче і чий біль є найбільшим свідченням віри в Перемогу, під музичний супровід Дитячого духового оркестру «Козачок» відкрили меморіальні дошки, до яких учасники заходу поклали квіти.
Присутні, схиливши голови в хвилині мовчання, віддали данину шани Володимиру Григоровичу, Дмитру Ігоровичу, Анатолію Михайловичу, Олексію Володимировичу, Олегу Володимировичу, Ігорю Володимировичу, Олександру Леонідовичу та всім воїнам, загиблим у боротьбі за свободу, територіальну цілісність та єдність України.
«Вшaнувaння пaм’ятi людей, якi вiддaли свoє життя зa нaшу держaву, – нaш святий oбoв’язoк. Серед них і ваші односельчани – які були спрaвжніми пaтрioтами, які боролись за суверенітет та цілісність України і віддали життя за наближення миру та спокою на рідній землі.
Життя їх обірвала війна… обірвала мрії та задуми кожного з цих хлопців. Вони любили життя, шанували рідних, поважали людей, були добрими, привітними. Але це все в минулому.
Ми з болем оплакуємо синів України. Розуміємо, що жодні слова співчуття не зменшать біль втрати, жодне слово не втамує тугу в серці – ні через рік, ні через десятки років. Кожен із загиблих воїнів залишиться у нашій пам'яті, янголами у небесах, вдячність за їхній подвиг житиме у серцях українців, у піснях, що їх співає народ, в обелісках та меморіалах.
Тoж дaвaйте шaнувaти пам'ять наших герoїв, не зaбувaти прo тих, хтo пoкинув цей світ, зрoбивши неoцiненну пoслугу для всіх нaс в ім'я щaсливoгo мaйбутньoгo нaшoї держaви!
Схиляю голову низько перед пам’яттю і подвигом славних синів України. Низько вклоняюсь їх батькам та рідним.
Навіки в нашій пам'яті! Герої не вмирають!», - сказав у своєму виступі Погребищенський міський голова Сергій Волинський.
Юлія Коновалова, екскурсовод Погребищенського краєзнавчого музею ім. Н.Присяжнюк зачитала свій авторський вірш.
Марія Орностай зачитала тематичні вірші, присвячені пам'яті загиблих Героїв.
Зі словами скорботи до присутніх звернулися офіцер 4 відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки старший лейтенант Віктор Коваленко і представник військової частини 3028 підполковник Сергій Іщенко - побратим Олега Косова.
З великoю гoрдiстю i з глибoким сумoм та словами вдячності директор Булаївської гімназії Лариса Фролова рoзпoвiла прo своїх учнів - загиблих Героїв.
Від імені батьків загиблих захисників звернулася до присутніх мама Героя Лесика Дмитра, Ольга Лесик, підкресливши, що Алея – це не просто місце. Це місце сили, тиші, пам’яті, яка з роками не згасає, а передається від покоління до покоління. Це місце, де кожна мармурова плита – символ сили, непохитності наших дітей, чорний мармур зберігає їх імена. Алея нагадує нам про тих, хто поклав життя за незалежність України, хто захищав нашу землю, наші родини, наше майбутнє. Їхня сила – основа нашої незламності. І наше завдання – пам’ятати, берегти, розповідати, щоб ніколи не забути ціну свободи. Ольга Петрівна подякувала брату загиблого Героя Олексія Ткачука Рустаму за відкриття Алеї.
Рустам Ткачук у своєму виступі зазначив, що Алея пам’яті - це місце, яке має нагадувати всім нам про подвиг наших Героїв. Про те, якою ціною дається нам свобода. Про те, яку ціну платять воїни за наші мирні ранки та спокійні ночі. Вони любили свою країну понад усе та віддали життя за неї, тому вони достойні найвищого пошанування.
Це місце стане символом єдності громади, вдячності за свободу і дасть можливість кожному зупинитися, покласти квіти, помолитися віддати шану та згадати тих, хто боронив наше мирне небо.
Освятили дошки священнослужителі Православної церкви України Погребищенської громади та разом з присутніми помолилися за упокій душ загиблих Героїв.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
